середа, 22 лютого 2017 р.

Щодо бібліографічного оформлення наукових праць

завідувач інформаційно-бібліографічного
відділу Надія Аркадіївна Ількевич

Тема, на яку я звертаю Вашу увагу, дуже актуальна у повсякденній діяльності бібліографа. Адже майже щодня доводиться консультувати користувачів, навчати їх основам бібліографічного супроводу написання і оформлення наукових праць, та й, врешті складати списки на замовлення (так звані, письмові довідки). Зважаючи на це, рекомендую Вам до ознайомлення статтю:
Грудініна Н.   Бібліографічне оформлення наукових праць / Н. Грудініна // Бібліотечний вісник. – 2016. – № 3. – С. 47–50. – Текст статті доступний також в Інтернеті: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=njuu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21COLORTERMS=0&S21P03=I=&S21STR=%D0%9614595%2F2016%2F3 (дата звернення: 18.01.2017). – Загол. з екрана.
Автор статті, Наталія Грудініна, – науковий співробітник Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В. О. Сухомлинського.
У статті розглянуто особливості бібліографічного оформлення використаних джерел у наукових працях. Виокремлено принципи складання бібліографічних списків і посилань на різні види документів. Висвітлено правила оформлення й застосування внутрішньотекстових, підрядкових і затекстових бібліографічних посилань, скорочення повторних посилань, відмінність між списками літератури й посиланнями. 

«Важливим елементом будь-якої наукової праці є її бібліографічний апарат – бібліо­графічні посилання, прикнижкові та при­статейні списки. Завдання бібліографічного апара­ту видання – ознайомити читача з джерелами ци­тат, запозичень і дати йому можливість знайти до­кументи, що розглядаються в тексті; поінформува­ти про джерельну базу написаного, допомогти у виборі літератури за темою дослідження; повідо­мити про публікації на подібні теми; стиснути ви­клад, відіславши читача до публікаційне питання, що розглядаються, викладені повніше, докладніше або з інших позицій...
...Бібліографічні відомості – важливе джерело бібліографічної інформації за темою дослідження, тому представлені у вигляді прикнижкових або пристатейних списків літератури можуть бути ви­користані як самостійні тематичні бібліографічні посібники. Крім того, такий апарат певною мірою є виявом наукової етики, культурою наукової практи­ки. Бібліографічні посилання та списки як обов’яз­ковий складник наукових публікацій широко вико­ристовують і в інших видах видань. Вони також за­стосовуються в інформаційному забезпеченні наукових досліджень, у навчальній і виробничій діяль­ності, самоосвіті та бібліотечному обслуговуванні.
...Зауважимо, що складанню бібліографічних за­писів різних видів документів, зокрема і в списках джерел до наукових праць, присвячені методичні рекомендації «Упровадження в практику роботи бібліотек освітянської галузі ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. За­гальні вимоги та правила складання» та ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 «Бібліографічний запис. Заголо­вок. Загальні вимоги та правила складання», підготовлені фахівцями ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського.
...Бібліографічний список використаної літератури (джерел) є важливим складником будь-якої науко­во-дослідної праці, культура якої передбачає й культуру її бібліографічного апарату, зокрема прикнижкового й пристатейного бібліографічного списку. Це елемент бібліографічного апарату, що відображає самостійну творчу роботу автора і дає змогу оцінити ступінь фундаментальності прове­деного ним дослідження.
Список використаної літератури дозволяє авто­рові документально підтвердити достовірність і точність цитованих матеріалів (таблиць, ілюстрацій, фактів, текстів пам’яток і документів), він характе­ризує ступінь вивченості конкретної проблеми дослідником, а також становить цінність як довідко­во-пошуковий апарат для інших дослідників. Тому не слід обмежуватися лише цитованою літературою. У список варто включати всі матеріали, які були прочитані, переглянуті, проаналізовані. Бажано ви­являти якомога більше джерел, адже бібліо­графічний список, доданий до наукової праці, є підсумком вивчення проблеми і передумовою по­дальших наукових досліджень. Отже, список використаної літератури – це тематично дібраний, систе­матизований перелік бібліографічних відомостей використаної, цитованої або рекомендованої літератури (виділення моє), що пов’язана з основним текстом документа цифровими порядковими номерами або (у ненумерованих алфавітних списках) за прізвищем автора чи початком слова (слів) заголовка і року видання.
Складання бібліографічного списку є досить тривалим процесом, який розпочинається з мо­менту визначення теми наукової публікації. Він полягає у виявленні та ретельному доборі доку­ментів, які згодом включатимуться до списку, раціональному їх розташуванні, визначенні форми зв’язку джерел зі списку з текстом твору, забезпе­ченні повноти й достовірності бібліографічних джерел, а також у дотриманні вимог стандартів, інших нормативних, методичних документів, у на­данні необхідних пояснень, приміток тощо. Для бібліографічних списків важливими також є ви­разність їх редакційно-технічного оформлення.
...Вважається, що вивчення джерел інформації з обраної теми слід починати із загальних робіт, щоб мати уявлення з основних питань, близьких до те­ми дослідження, а потім вести пошук нових ви­дань, спеціальної літератури. Для цього на першо­му етапі дослідники намагаються охопити якомога більше джерел, а потім поступово «відсіюють» зайві. Однак продуктивнішою є методика, за якою від самого початку роботи свідомо обмежують ко­ло джерел, а вивчення розпочинають саме з тих, які безпосередньо стосуються теми дослідження. Як показує досвід, надмірне коло джерел інформації може гальмувати вивчення конкретної проблеми. У процесі опрацювання джерел рекомендується ви­користовувати лише наукові факти. Бажано доби­рати найавторитетніші джерела, що містять най­новіші дані, і точно зазначати джерело інформації. Звернення до думки іншого автора широко засто­совується в текстах наукових праць.
Бібліографічні посилання як частина довідково­го апарату документа містять бібліографічні відо­мості про цитовані джерела, що розглядаються або згадуються в тексті документа. Посилання на дже­рела необхідні для подальшого ознайомлення з те­мою, перевірки неоднозначних тез, запобігання суперечкам між авторами, уникнення звинувачень у плагіаті, крадіжках інтелектуальної власності.
До бібліографічних посилань вдаються у разі циту­вання, запозичення положень, формул, таблиць, ілюстрацій тощо; при необхідності звернення до іншого видання, де більш повно висвітлено питання; при потребі здійснити аналіз вже опублікованих робіт.
Посилання дають можливість перевірити дос­товірність і точність наведених цитат, формул, ста­тистичних даних, різних фактів і відомостей, запо­зичених з інших видань, виявити й розшукати пер­шоджерела, ознайомитися з літературою за темою твору, зокрема з тими працями, в яких питання викладено більш докладно, ніж у вашій публікації, або наведено (аргументовано) іншу точку зору.      ...Складання посилань передбачає набір і статус еле­ментів опису, що відрізняються від загальних правил, розроблених на основі відповідних чинних стан­дартів, які містять правила складання бібліографічно­го запису сучасних вітчизняних, зарубіжних доку­ментів на будь-яких носіях інформації всіх видів опублікованих (у т. ч. депонованих) і неопублікова­них документів – книг, брошур, дисертацій, серіаль­них та інших продовжуваних видань, нотних, картог­рафічних, аудіовізуальних, образотворчих, норматив­них і технічних документів, електронних ресурсів, а також складових частин документів.
Автор наукової публікації повинен дотримувати­ся певних правил наведення посилань, приписів на­укової етики щодо посилань на дослідження колег:
• посилання на джерела статистичних даних є обов’язковими;
• посилання на підручники, навчальні посібники, газети та ненаукові журнали бажано не наводити;
• посилання на власні публікації допускаються тільки в разі мотивованої потреби і в кількості не більше трьох;
• праці авторів, на які є посилання в тексті, мають бути в списку літератури до публікації;
• усі посилання, наведені в тексті, мають бути в списку літератури (і навпаки);
• неопубліковані результати власних досліджень не рекомендується включати до списку літера­тури, але вони можуть згадуватися в тексті.
...Особливою формою фактичного матеріалу є цита­ти – дослівний уривок твору, вислів, що органічно вписується в текст наукової роботи як підтверджен­ня власних аргументів або заперечення певної дум­ки...
При цитуванні джерел слід дотримуватися пев­них правил:
• текст цитати починається і закінчується лапка­ми і наводиться в граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливос­тей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяють­ся лапками, за винятком тих, що зумовили за­гальну полеміку. У цих випадках використо­вується вираз «так званий»;
• цитування має бути повним, без довільного ско­рочення тексту і без перекручень думок автора;
• пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні до­пускається, якщо це не перекручує авторський текст, і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому пропущеному місці цитати (на початку, всередині, у кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
• кожна цитата обов’язково супроводжується по­силанням на джерело;
• при непрямому цитуванні (переказі, викладі ду­мок інших авторів своїми словами), що значно економить текст, слід бути максимально точним у викладі думок автора, коректним щодо оціню­вання його результатів і робити відповідні поси­лання на джерело;
• цитування не повинно бути ні надмірним, ні не­достатнім, бо те й інше знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє - знижує наукову цінність викладеного матеріалу;
• цитати мають органічно вписуватись у кон­текст наукової роботи;
• якщо треба виявити ставлення автора до окре­мих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак окли­ку або знак запитання;
• якщо дослідник, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застере­ження у круглих дужках: після тексту, який по­яснює виділення, ставиться крапка, потім тире і зазначаються ініціали автора. Наприклад: (курсив наш. - М. X.), (підкреслено нами. - М. X.), (виділення наше. - М. X.);
• усі цитати слід подавати мовою, якою написано дослідження (незалежно від мови оригіналу), та обов’язково супроводжувати їх посиланнями на джерело і конкретну сторінку.
Отже, добір джерел і складання бібліографічних списків - важливий складник процесу написання наукової праці. Важливо усвідомити, що в усьому світі до списку використаних джерел висувають високі вимоги. Публікація з представницьким списком літератури демонструє професійність ав­тора, науковий рівень дослідження.
Список рекомендованої літератури
1. Альберт Ю. В. Списки литературы в научных изда­ниях: составление и оформление / Ю. В. Альберт ; [отв. ред. И. Я. Госин]. – Киев : Наук, думка, 1988. – 151, [1] с. – Библиогр.: с. 128.
2. Библиографические сведения в изданиях : справ.-метод, пособие для изд. работников и авторов / И. Я. Госин, М. Н. Смирнова, Л. Е. Черняк [и др.] ; под общ, ред. А. Э. Мильчина ; [рук. авт. кол. И. Я. Госин]. – М. : Книга, 1981. – 192 с. – Библиогр.: с. 191–192.
3. Вимоги до оформлення дисертацій та авторефе­ратів дисертацій // Бюлетень Вищої атестаційної комісії України. – 2011. – № 9/10. – С. 2–6.
4. ДСТУ 3582-97 Інформація та документація. Скоро­чення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила. – Чин. від 1997-07-04. – Київ : Держстандарт України, 1998. – 26 с. – (Державний стан­дарт України).
5. ДСТУ 7152:2010. Видання. Оформлення публікацій у журналах і збірниках. Уведено вперше (зі скасуванням в Україні ГОСТ 7.5-88).  – Чинний від 2010-10-01. – Київ : Держстандарт України, 2010. – IV, 13 с. – (Національ­ний стандарт України).
6. ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ7.1-2003, IDT).-Чин. від 2007-07-01. – Київ : Держстандарт України, 2007. – 58 с.
7. ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 (ГОСТ 7.80-2000, IDT). Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання. – Вперше ; чинний з 1.04.08. – Київ : Держстандарт України, 2008. – 16 с. – (Система стан­дартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи).
8. Женченко М. І. Оформлення публікацій у наукових журналах і збірниках: вимоги стандартів та видавничі реалії (на прикладі наукових видань НАН України) / М. І. Женченко // Наука України у світовому інфор­маційному просторі : зб. ст. – Київ : Академперіодика, 2011. – Вип. 5. – С. 125–137.
9. Женченко М. І. Складання та оформлення бібліо­графічних записів у списках літератури до наукових робіт : навч.-метод. посіб. / Марина Женченко ; Київ, Нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т журналістики. – 4-те вид., допов. – Київ : Жнець, 2013. – 63 с. : табл. – Бібліогр.: с. 54–55.
10. Калинина Г. П. Библиографический аппарат кур­совых, дипломных работ и диссертаций / Г. П. Калини­на // Библиография. – 2012. – № 1. – С. 50–55.
11. Лобановська I. Г. Новий стандарт на бібліографічне описування документів /1. Г. Лобановська, О. Г. Помчалова// Шк. б-ка плюс. –2004. – № 21/22(33/34), листоп. – С. 2–5.
12. Методичні рекомендації щодо складання списку ви­користаної літератури / Держ. наук., установа «Кн. палата України ім. Івана Федорова», НТУУ «Київ, політех. ін-т», Наук.-техн. б-ка ім. Г. І. Денисенка ; [уклад.: Н. А. Мель­ник, О. М. Устіннікова]. – Київ : [б. в.], 2010. – 23 с.

13. Упровадження в практику роботи бібліотек освітян­ської галузі ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний за­пис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання» та ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 «Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складан­ня» : практ. посіб. / НАПН України, ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського; [уклад.: І. Г. Лобановська, О. Г. Помчалова, І. С. Хибник ; наук. ред. 1. Г. Лобановська]. – Київ, 2010. – 95 с. – (Шкільна бібліотека плюс ; До 15/16 (171/172), сер­пень 2010) ; (Серія «На допомогу професійній самоосвіті працівників освітянських бібліотек» ; Вип. 6).»

Немає коментарів:

Дописати коментар